Дипломная работа: Театр як механізм формування особистості

Одним із засобів формування особистості є мистецтво. Воно разом з іншими суспільними інститутами і формами включає особистість в систему інтересів і потреб суспільства.

Соціальна значимість мистецтва визначається рівнем впливу на систему потреб, цінностей, цінністних орієнтацій, мотивацій особистості. Так , Л.С. Виготський відзначав, що мистецтво втягує в коло соціального життя найінтимніші і найособистіші складники нашої істоти. Для цього мистецтво володіє значним арсеналом специфічних засобів, відсутніх в інших формах людської свідомості. Ідеологічні аспекти в художньому творі, будучи органічно вплетеними в тканину живих, зримих художніх образів, впливають на свідомість людини непомітно, як і на розум, почуття, волю. [14].

Мистецтво як предмет соціологічного аналізу є сукупністю структур, процесів, пов'язаних з функціонуванням суспільства на різних рівнях розвитку, системою контролю за соціальною поведінкою (система соціальних структур і соціальних відносин щодо феномену, особливості взаємодії мистецтва як соціального інституту із суспільством).

Функціональний підхід розглядає основним елементом мистецтва цінності. На думку Т. Парсонса, мистецтво — це відповідно організована, стабільна система цінностей. Конфліктологіний підхід. Аналізує мистецтво як динамічну, суперечливу систему, арену конфліктів, породжених соціальною нерівністю. Зокрема К. Маркс розглядає її як похідну економічних відносин.

Технологічний підхід. Розглядає мистецтво як технічно-цивілізаційне явище, продукт людської діяльності, сукупність створених людством матеріальних та духовних цінностей. Був поширений у вітчизняній філософській та соціологічній літературі до середини 60-х років XX ст.

Возможно вы искали - Контрольная работа: Методология классификаций качества жизни

Діяльнісний підхід. В його основі ідея розвитку творчого начала мистецтва. Зосереджуючись на продукуванні нових цінностей, ідей, концепцій, особливостях їх поширення, виявляє не меншу увагу до особистості. Відповідно мистецтво вважає людським, особистісним виміром історії, процесом і засобом самовизначення розвитку та самореалізації людини. Ці процеси під час засвоєння мистецтва реалізуються як індивідуалізація особистості.

Науково-технічний прогрес та активний розвиток засобів комунікації зумовили формування масового мистецтва, яке апелює до всіх, поширює цінності, доступні більшості людей, розрахована для масового вжитку. Завдяки своїй смисловій та художній спрощеності, технічній доступності воно помітно витіснить високе і народне мистецтво. Масове мистецтво є зв'язуючою ланкою між стабільним і змінюваним, оскільки орієнтоване на цінності та норми переважної більшості. За сучасних умов зростає інтерес до традиційного народного мистецтва. Традиції особливо яскраво виявляються у сфері духовного виробництва, фольклорі, містять у собі стабілізуючі елементи, завдяки яким регулюють життєдіяльність людини. Але їм притаманні й інновації. Збереження традиційного національного мистецтва пов'язане з мораллю. Розглядаючи соціальну функцію мистецтва ми використали іінтерпритацію з двох напрямів. З одного боку, соціальна функція мистецтва безпосередньо пов'язана з суспільно-політичними процесами у державі, з іншого – вона потребує більш загальнотеоретичного осмислення і врахування специфіки природи мистецтва. Мистецтво виконує соціальну функцію, реалізуючи через систему художніх образів поставлене перед ним «соціальне замовлення».

Мистецтво як соціальний інститут реалізує свою діяльність через певні функції [29]:

- Суспільно-перетворююча функція (мистецтво як діяльність). Виявляється у тому, що художній твір здійснює ідейно - естетичний вплив на людей, включає їх у цілісно спрямовану діяльність і тим самим бере участь у переоформленні суспільства.

- Пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта).

- Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу).

- Функція передбачення ("кассандрівське начало"). У даному випадку мова йде про використання інтуїції.

- Інформаційна та комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування)

- Функція навіювання (сугестивна). Мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотичне впливає на людську психіку.

- Виховна ("формування цілісної особистості).

- Естетична ("формування ціннісних орієнтацій). Під впливом мистецтва формуються естетичні смаки, пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси.

- Гедоністична ("функція насолоди). Ця функція пов'язана з тим, що існує ігровий аспект художньої діяльності. Гра як вияв свободи приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення

Основою мистецтва, як і інших форм суспільного пізнання, є зв'язок:

Суб’єкт – об’єкт; Митець – дійсність;

Специфіку пізнання у мистецтві визначають суб'єктивний характер відображення, метафоричне ставлення до дійсності, активне використання емоційно-чуттєвого начала, що сприяє створенню художньої картини світу.

Сугестивна функція (навіювання) пов'язана з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку.

Сугестивна функція споріднена з виховною. Безперечно між ними існують певні спільні риси, проте ототожнювати сугестивну і виховну функції не можна у зв'язку з тим, що виховна орієнтована на сферу свідомого, тоді як сугестивна пов'язана з позасвідомим людської психіки.

Сугестивна функція мистецтва набуває особливо важливої ролі в напружені, важкі години випробування долі і життя народу.

У мистецтві надзавданням виховної функції є формування цілісної гармонійної особистості, використання різних механізмів впливу для досягнення цієї мети.

Аналізуючи феномен мистецтва, науковці підкреслювали його комунікативну перевагу над іншими формами суспільної свідомості. Загальномистецький зв'язок Митець – Аудиторія уможливлює саме комунікативна функція. Існують види мистецтва, в яких комунікативні можливості обмежені мовним бар'єром. Це передусім література, театр, кінематограф, тоді як архітектура, скульптура, живопис та хореографія «володіють» універсальним комунікативним кодом. Структурі проблеми функціональності пов'язана з функцією передбачення – «кассандрівським началом». У мистецтві функція передбачення виявляє себе як у прямій, так і в опосередкованій формах. Найяскравішим прикладом такого «прямого варіанта» є жанр фантастики в літературі і кінематографі. Логіку його еволюції можна простежити від творів Ж. Верна («Таємничий острів», «Двадцять тисяч льє під водою», «З Землі на Місяць») до романів С. Кінга; Опосередкований варіант» «кассандрівської функції» мистецтва репрезентовано, зокрема, в творах експресіоністичної орієнтації. Показовим щодо цього став образ «загубленого покоління» у творчості Е. М. Ремарка.

Художньо-концептуальна функція, (мистецтво як аналіз стану світу). Гегель вважав, що мистецтво підпорядковано філософії і релігії як нижча форма осягнення абсолютної ідеї, як менш досконала форма пізнання істини. Він писав: «...релігія, як всезагальна свідомість істини складає істотну передумову мистецтва...» Проте, твір мистецтва не є ілюстрацією до філософських або політичних ідей. Художник відбиває у свідомості власні спостереження й роздуми над життям, створюючи цілісну художню концепцію. Компенсаційна функція дає змогу людині у процесі сприймання художнього твору пережити ті почуття, яких вона була позбавлена в реальному житті. Естетична функція, (мистецтво як формування творчого духу і ціннісних орієнтацій). Естетична функція нічим не замінила специфічна властивість мистецтва:

1) формувати естетичні смаки, здібності і потреби людини;

2) формувати ціннісні орієнтації людини у світі;

3) пробуджувати творчий, творче начало особистості, бажання і вміння творити за законами краси.

К-во Просмотров: 597