Реферат: Зобов язання що виникають внаслідок рятування колективного і державного майна

Постанови судових інстанцій щодо наведених справ стали пред­метом глибокого наукового дослідження. Результати досліджен­ня знайшли своє відображення у новому інституті, який закріп­лений в статтях 467, 468 ЦК України.

Як уже зазначалося, в силу такого зобов’язання шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні колективного і державного майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути відшко­дована тією організацією, майно якої рятував потерпілий (ст.467 ЦК України).

Суб’єктами даного зобов’язання є: громадянин, який має пра­во на відшкодування понесеної шкоди і він виступає в особі кредитора (потерпілого) та організація, що зобов’язана цю шко­ду відшкодувати, виступає в особі боржника[2] .

Право вимагати відшкодування шкоди, понесеної при ряту­ванні майна організації, належить будь-якому громадянинові, який, виконуючи свій громадський обов’язок, зазнав цієї шко­ди. До того, немає значення, чи ці дії вчинені під час виконання трудових обов’язків, чи ні, важливо, щоб вони являли собою здійснення, громадського обов’язку.

Слід підтримати висловлений у літературі погляд, за яким пра­во на відшкодування за статтею 467 ЦК України мають так звані професійні рятувальники, оскільки вихідна позиція є хибною — такі працівники зобов’язані ризикувати своїм життям і здоров’ям у силу трудових (службових) обов’язків і ризик шкідливих наслідків повинен падати на них[3] . У разі смерті громадянина-рятувальника право вимоги належить особам, які мають право на відшкодування шкоди в зв'язку зі смертю годувальника[4] .

Возможно вы искали - Курсовая работа: Локальные вычислительные сети 4

Обов’язок відшкодування шкоди покладено на організацію, май­но якої рятував потерпілий. Для визначення організації-боржни­ка вирішальним є приналежність даного майна організації. Йдеть­ся про державні підприємства і установи, громадські об’єднан­ня, кооперативи (колгоспи), колективні підприємства, госпо­дарські товариства тощо, яким майно належить відповідно на праві колективної власності, повного господарського відання або на праві оперативного управління. Якщо майно в момент ряту­вання знаходилось в іншій організації (оренда, перевезення, збе­реження тощо) або навіть у громадянина (прокат), то зобов’яза­ним суб’єктом буде організація, якій належить майно. Коли майно належало кільком організаціям, тоді шкода, якої громадянин зазнав у зв’язку з його рятуванням, відшкодовується організаціями солідарно.

Зміст зобов’язання, що виникає внаслідок рятування колек­тивного і державного майна, складає право потерпілого одержа­ти відшкодування шкоди, якої він зазнав, і обов’язок органі­зації-боржника відшкодувати цю шкоду.

Об’єктом зобов’язання є відшкодування шкоди потерпілому, якої він зазнав, рятуючи майно організації[5] .

2. Підстави виникнення зобов’язань, пов’язаних з рятуванням колективного і державного майна

Обов’язок відшкодування організацією шкоди громадянинові при рятуванні її майна виникає за таких підстав:

а) наявність шкоди;

Похожий материал - Реферат: Религия и политика 3

б) спрямованість дій громадянина на рятування колективного і державного майна;

в) реальність небезпеки, що загро­жувала колективному або державному майну;

г) причинний зв’я­зок між діями громадянина по рятуванню майна і шкодою, якої зазнав громадянин.

Шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні колективного або державного майна, може виражатись у пошкодженні або знищенні належного йому майна, в повній або частковій втраті за­робітку, викликаною втратою або зменшенням працездатності, а також у витратах, викликаних ушкодженням здоров’я (посиле­не харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

У випадку смерті громадянина шкода виражається у втраті за­собів до життя непрацездатними особами, які перебували на ут­риманні померлого або мали право на таке утримання (частини друга, третя ст.456 ЦК України), а також у витратах, понесених на поховання (ст.459 ЦК України). Рятування колективного і державного майна виявляється у тому, що громадянин вчиняє фактичні дії на відвернення небезпеки, що загрожувала колектив­ному або державному майну (наприклад, зупиняє поїзд, чим за­побігає аварії; повідомляє про загрозу небезпеки), або на її змен­шення чи ліквідацію: бере участь у гасінні пожежі, знищує речі, що загрожували вибухом, тощо. Правове значення має в цьому випадку не вид дії громадянина, а її цілеспрямованість. Не має значення і та обставина, що громадянин за власною ініціативою чи за проханням інших осіб брав участь у рятуванні колективно­го або державного майна.

Очень интересно - Реферат: Термидорианский переворот 3

Обов’язок організації відшкодувати шкоду, якої зазнав грома­дянин при рятуванні її майна, виникає незалежно від наслідків рятування. Власне цю обставину підкреслює й закон, вживаючи термін «при рятуванні», а не «в рятуванні». Отже, вимога грома­дянина до організації грунтується на факті виникнення у нього шкоди, а не на ефективності дії щодо відвернення небезпеки, яка загрожувала майну організації. Організація не може ухиля­тися від обов’язку відшкодування шкоди, посилаючись на ту обставину, що остання значно переважає шкоду, яка була або могла бути відвернена.

Обов’язок організації відшкодувати шкоду виникає і в тих ви­падках, коли дії громадянина були спрямовані на рятування майна громадян, що знаходиться у володінні організації. Правовою підставою знаходження майна громадянина в організації можуть бути відповідні договори, наприклад, комісії, схову, побутового підряду тощо. Приймаючи в даному випадку майно громадян, організація зобов’язана забезпечити його збереження. При нез-береженні майна громадян організація зобов’язана відшкодува­ти вартість втраченого або пошкодженого майна, що викличе в організації збитки. Тому громадянин, який здійснює рятування такого майна, запобігає шкоді, що могла понести організація, тим самим діє в інтересах організації.

Для виникнення відносин, що регулюються статтею 467 ЦК України, необхідно, щоб дії громадянина щодо рятування були обумовлені небезпекою, що загрожувала знищенню, втраті або пошкодженню майна організації. Небезпека може бути викли­кана стихійним лихом (повінь, землетрус, ураган), злочинним зазіханням на колективне або державне майно (пограбування, крадіжка), а також діями працівників організації внаслідок не­належного виконання ними своїх службових (трудових) обо­в’язків.

Небезпека, що загрожує колективному або державному май­ну, повинна бути реальною та наявною, об'єктивно існувати і фактично бути на момент вчинення дії по рятуванню. Наявність небезпеки потребує вчинення дій раптово, не чекаючи її погод­ження з відповідними особами.

Для виникнення обов’язку відшкодувати шкоду необхідно, щоб між діями потерпілого по рятуванню колективного або держав­ного майна і шкодою, якої він зазнав, був причинний зв’язок.

Вам будет интересно - Реферат: Товароведение женской обуви магазина ИП Байкова

У цьому зобов’язанні немає заподіювача шкоди. Причиною шкоди потерпілого є його дії, якими він рятував майно. Орга­нізація зобов’язана відшкодувати шкоду, якщо вона виникла вна­слідок дій потерпілого щодо рятування її майна.

Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування колектив­ного і державного майна, зовні подібні до зобов’язань, які вини­кають із заподіяння шкоди. І в першому, і в другому випадках йдеться про відшкодування шкоди. Однак між вказаними зобо­в’язаннями є істотна різниця. Зобов’язання із заподіяння шкоди виникають внаслідок вчинення заподіювачем правопорушення, тому покладення на нього обов’язку відшкодування є цивіль­ною відповідальністю. У зобов’язаннях, що виникають внаслі­док рятування колективного і державного майна, причиною шко­ди є правомірні дії самого потерпілого, якими він свідомо піддає себе небезпеці. Тому відшкодування шкоди за правилами статті 467 ЦК України не може кваліфікуватись як відповідальність.

За чинним Цивільним кодексом України рятування майна, що належить на праві приватної власності громадянам, не пород­жує обов’язку відшкодування. Проблема відшкодування шкоди, заподіяної при рятуванні життя і здоров’я громадян, охоплюєть­ся етично-моральними відносинами. Водночас це торкається тих випадків, коли небезпека викликана виною третьої особи (або незалежно від вини при дії джерела підвищеної небезпеки), тоді на третіх осіб або володільців джерела підвищеної небезпеки повинен покладатись обов’язок відшкодування шкоди, одержа­ної при рятуванні життя і здоров’я. В інших випадках, коли небезпека викликана стихійним лихом (повінь, землетрус тощо) чи виною особи, життя і здоров’я якої рятувалося, громадянин рятівник, що зазнав шкоди, повинен одержувати відшкодування в повному обсязі за рахунок державного бюджету.

3. Обсяг шкоди і порядок її відшкодування

Обсяг шкоди, якої зазнав громадянин у зв’язку з рятуванням колективного або державного майна, а також порядок її відшко­дування визначаються відповідно до частини другої статті 468, за правилами частини першої статті 440, статей 451, 453, 455, частин другої, третьої статті 456, статей 457, 461—466 ЦК України. Ос­кільки вказані норми застосовуються за аналогією, то їх тлума­чення необхідно проводити з урахуванням специфіки зобов’язань, що виникають в зв’язку з рятуванням зазначеного майна.

Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуванні колективного та державного майна, провадиться у безспірних випадках за рішенням керівного органу організації, майно якої рятував потерпілий, а при наявності спору - за рішенням суду.

Похожий материал - Курсовая работа: Мотивация сотрудников таможенной службы

Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж або третейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.

В разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втратиабо зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

К-во Просмотров: 47