Сочинение: Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка Каїн і Авель

Трансформація біблійних образів

у містерії Івана Огієнка “Каїн і Авель”

У різні часи і у різних народів біблійна оповідь про Каїна й Авеля привертала увагу митців, давала письменникам неабиякий простір для уяви і роздумів, постановки широких морально-філософських проблем.

Факту братовбивства присвячено чимало творів, починаючи ще з середньовічних містерій і закінчуючи творами, що написані в наші дні. У художній літературі XVI - XVII ст. утвердилося здебільшого негативне переосмислення образу Каїна. Вперше ідейна та сюжетна основа біблійної оповіді була змінена Дж.Байроном у містерії “Каїн” (1821), де первородний син Адама та Єви зображається не як ворог роду людського, а навпаки, він шукач знань, які здатні вказати шлях до щастя і добра. Твір Дж.Байрона справив величезний вплив на сучасників і наступні покоління, бо в ньому піднесені питання боротьби за гідність людської особи, за її право на свободу.

Докорінно переосмислюються образи Каїна й Авеля в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Це насамперед стосується поеми І.Франка “Смерть Каїна” (1889), яка стала вершинним твором у переосмисленні біблійної оповіді не лише в українській, але й у світовій літературі. Його Каїн – це людина, яка внаслідок тривалих роздумів над суттю свого вчинку перероджується із егоїста на людинолюбця.

Возможно вы искали - Реферат: Трансформация библейского образа Абадонны у Мильтона и Клопштока

Після І.Франка до розкриття образу Каїна зверталися Сильвестр Яричевський (поезія в прозі “Каїн”, 1897), Надія Кибальчич (поема “Каїн”, 1904), Юрій Шкрумеляк (“Авлева жертва”, 1926), Валеріан Тарноградський (“Мов Каїн в зеленій діброві”, 1932), Володимир Сосюра (“Каїн”, 1948), Богдан Рубчак (“Каїнові”, 1963), Ігор Жук (“Каїн”, 1990) та інші.

Звертався до цього образу й Іван Іванович Огієнко, непересічна особистість, людина енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Він був видатним мовознавцем, літературознавцем, міністром, православним митрополитом, істориком української церкви. Бібліографія його наукових, публіцистичних і художніх праць (за неповними даними налічує понад тисячу одиниць). Що стосується його художньої спадщини, то тут яскраво виділяються дві теми:

  1. Твори, які розкривають сторінки боротьби українського народу за своє національне визволення.

  2. Твори на релігійну тему.

За формально-змістовими ознаками містерія І.Огієнка “Каїн і Авель” (1957) є продовженням і дописуванням канонічного тексту. За жанром цей твір написаний за канонами релігійної драми, зразки якої мають місце і в творчості інших українських авторів ХХ ст., зокрема В.Лужницького, В.Лімниченка та ін.

Похожий материал - Сочинение: Почему “забав и роскоши дитя” стал чужим для всех?

Твір моделює ситуацію, в якій опинилися Адам, Єва та їх діти після вигнання з раю. Ставлення персонажів до свого становища не однозначне. Так, Адам виявляє повне смирення і каяття, сумує за втраченим раєм. Єва розуміє свою провину, тому закликає Адама не згадувати про те, що втрачене для людини назавжди. Авель під впливом розповідей батька за допомогою молитви і повної відданості Богові прагне повернути рай.

Найбільше уваги автор приділяє розкриттю суперечливого і складного внутрішнього світу Каїна. Старший син Адама і Єви невдоволений з того, що йому доводиться спокутувати гріх батьків тяжкою працею в полі. Він то виявляє своєрідний бунт проти несправедливої, на його думку, Божої кари, звинувачує Бога в жорстокості (пор. “Каїн” Байрона), то шкодує, що втратив віру.

Автор показує його читачам не як абсолютно негативного персонажа. Каїн Огієнка, подібно до байронівського героя, намагається знайти істину. Однак, на відміну від інших інтерпретацій цього біблійного сюжету, він не вступає відверто у конфронтацію з Богом. Спершу він прагне переконатися чи йде вірним шляхом, а вже потім зважитися на той чи інший рішучий крок. Подібні хитання супроводжують його протягом усієї поеми, він то пропонує “дружню руку” Дияволові, то шкодує, що втратив віру і щиро радіє братові, який щасливий у своїй любові до Бога.

Іван Огієнко більшу вину накладає на Єву, яка відіграла чи не найважливішу роль у тому, що її первісток незадоволений Богом. Вона рідко вступає в розмову, але фактично завжди виявляє свою незгоду із Всевишнім, підтримує Каїна в його суперечках із батьком, пропонує Адамові звернутися по допомогу до Диявола.

Щодо змалювання братовбивства, то І.Огієнко дотримується кано­нічної версії.

Очень интересно - Сочинение: Всюду - палата 6. Это - Россия... по рассказу А. П. Чехова Палата 6

Містерія І.Огієнка “Каїн і Авель”, незважаючи на деякі її концептуальні суперечності і декларативність у зображенні персонажів, посідає, як нас, належне місце в історії української літератури ХХ ст.


20


ВИСНОВКИ


Аналізуючи містерію І.Огієнка “Каїн і Авель”, ми про­слідкували розвиток жанру драматичної поеми в історії світової літератури взагалі. Почавши з розгляду витоків жанру в мистецтві Давньої Індії, проілюструвавши далі його розвиток зразками творів класичної світової літератури (Мільтон, ґьоте та ін.), ми ввели розвиток драматичної поеми у контексті українського письменства.

Вам будет интересно - Реферат: Детектив

Виходячи з визначення жанру, яке подає нам літе­ратурознавчий словник-довідник (1997), бачимо, що драматична поема одночасно увібрала в себе ознаки ліро-епічних та драматичних творів. Це і фрагментарність композиції, і зосереджена увага з боку автора на відтворення думок і почуттів героїв, і гострий сюжетний конфлікт, і обов’язковість віршованої форми (хоча б у певних епізодах), та багато інших рис, що споріднюють усі три жанри.

Знаходимо всі ці ознаки і в драматичній поемі “Каїн і Авель”. Твори цього жанру займають значне місце у творчому доробку автора. За формально-змістовими ознаками містерія Івана Огієнка “Каїн і Авель” є продовженням і дописуванням кано­нічного тексту. Що стосується жанрових ознак, то цей твір написаний за канонами релігійної драми, зразки якої мають місце й у творчості інших українських авторів ХХ ст., зокрема В.Луж­ницького, В.Лімниченка та ін.

Біблійна оповідь про Каїна та Авеля у різні часи і у різних народів привертали увагу митців. Факту братовбивства при­свячено чимало творів, у яких утвердилося здебільшого негативне переосмислення образу Каїна. Вперше ідейна та сюжетна основа біблійної оповіді була змінена Дж. Байроном у містерії “Каїн” (1821), де первородний син Адама та Єви зображається не як ворог роду людського, а навпаки, він шукач знань здатних вказати шлях до щастя і добра.

Докорінно переосмислюється образ Каїна в поемі І.Франка “Смерть Каїна” (1889). Його Каїн – це людина, яка внаслідок тривалих роздумів над суттю свого вчинку перероджується із егоїста на людинолюбця.

Після І.Франка до розкриття образу Каїна зверталися С.Яричевський (поезія в прозі “Каїн”, 1897), Н.Кибальчич (поема “Каїн”, 1904), Ю.Шкрумеляк (“Авлева жертва”, 1926), В.Тарно­градський (“Мов Каїн в зеленій діброві”, 1932), В.Сосюра (“Каїн”, 1948), Б.Рубчак (“Каїнові”, 1963), І.Жук (“Каїн”, 1990) та інші.

Похожий материал - Реферат: По тонкой проволоке

Виходячи із поставленого перед нами завдання, ми дослідили і своєрідну інтерпретацію образів біблійної оповіді про перших земних людей у драматичній поемі І.Огієнка. Найбільше уваги автор приділяє розкриттю суперечливого і складного внутрішнього світу Каїна. Старший син Адама і Єви невдоволений з того, що йому доводиться спокутувати гріх батьків важкою працею в полі. Він то виявляє бунт проти несправедливої, на його думку, Божої кари, звинувачує Бога в жорстокості, то шкодує, що втратив віру.

Стосовно братовбивства, автор дотримується канонічної версії.

Містерію І.Огієнка “Каїн і Авель” можна віднести до групи класичних зразків трансформації біблійного сюжету та інтерпретації традиційних образів.


К-во Просмотров: 147