Реферат: Монетарна концепція

ЗМІСТ

Вступ

Монетарна концепція

Висновок

Возможно вы искали - Реферат: Мировое хозяйство понятие, субъекты, этапы развития

Література

Вступ

У XVIII ст. шотландський філософ Девід Юм (1711 — 1776), дослідивши зв'язки між масою грошей, торговими балансами та рівнем цін, здійснив "прорив" в економічній теорії, відомий нині як монетарний (фінансовий, грошовий) підхід до платіжного балансу. Вивчення грошей у XVIII—XIX ст. зумовило створення кількісної теорії грошей, на якій ґрунтується сучасний аналіз грошової системи. Саме ця теорія спричинила появу монетарних уявлень.

Однак власне монетарна концепція започаткована працею американського професора М. Фрідмана "Дослідження у галузі кількісної теорії грошей" (1956), у якій сформульовано основні положення "новітньої кількісної теорії грошей". Учений визначав її як теорію попиту на гроші, а не теорію випуску, номінальних доходів чи цін.

Похожий материал - Реферат: Оценка недвижимости сравнительным подходом

Тема реферату – "Монетарна концепція".


Монетарна концепція

Фрідман (Friedman) Мілтон (нар. 1912) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1976). Народився в м. Брукліні (штат Нью-Йорк, США). Навчався в Університеті Ратгерса. Паралельно відвідував університетський курс з економіки. Істотний вплив на нього мали його викладачі — С.-С. Кузнець і Дж.-Дж. Стіглер. Вступивши до Чиказького університету, він зблизився із Г.-А. Саймоном, Ф. Найтом, Дж. Вінером, прихильниками неокласичних поглядів про вирішальну роль ринкових відносин у економіці Заходу. В 1933 р. здобув ступінь магістра. Через фінансові труднощі М. Фрідман залишив Чиказький університет і перейшов до Колумбійського, де йому надали стипендію. Одним з його наставників був В. Мітчелл. У 1946 р. М. Фрідман захистив докторську дисертацію з економіки. У 1937 р. він взяв участь у розробці наукового проекту Національного бюро економічних досліджень США під керівництвом С.-С. Кузнеця. Свої міркування щодо цього виклав у праці "Доходи від незалежної професійної практики" (1945). У період Другої світової війни М. Фрідман працював у Міністерстві фінансів СІНА і у відділі військових досліджень Колумбійського університету. Після війни працював в університеті штату Міннесота. А із 1948 р. — у Чиказькому університеті, де досліджував проблеми грошей і ціноутворення, а також методологічні проблеми суспільних наук. У 1950 p. М. Фрідмана було затверджено консультантом Комітету з реалізації "плану Маршалла", розробленого для відновлення економіки повоєнної Західної Європи. У цей час він працював у Парижі, був активним прихильником ідеї плаваючих валютних курсів. Це дало змогу йому передбачити, що фіксовані валютні курси, впроваджені Вреттон-Вудською угодою 1944 p., зазнають краху (що й сталося на початку 70-х років).

У 1968 р. він став доктором права. Працював у Національному бюро економічних досліджень СІНА, співробітничав у різних наукових організаціях, комісіях, радах. Був обраний президентом Американської економічної асоціації, неодноразово брав участь у розробці економічної програми Республіканської партії США, виступаючи в ролі її економічного консультанта. У 1971—1974 pp. — впливовий радник президента Р. Ніксона з економічних питань.

З 1977 р. наукова діяльність М. Фрідмана пов'язана з Гуверівським інститутом Стенфордського університету. Він — член редколегій багатьох спеціальних видань з економіки, автор понад 350 економічних праць. Серед них: "Нариси з позитивної теорії" (1953), "Капіталізм, свобода і демократія" (1962), "Теорія ціни" (1968), "Теоретичні основи аналізу кредитно-грошової системи" (1970), "Нариси з позитивної економіки" (1975), "Монетарна історія США. 1867—1960" (у співавторстві з А. Шварц), "Вільні вибирати. Особиста точка зору" (1980) та "Тиранія статус-кво" (у співавторстві з Р. Фрідман).

Очень интересно - Реферат: Лізинг і автоматизація

М. Фрідман — член Національної академії наук СІНА, почесний професор Чиказького університету; удостоєний почесних вчених ступенів багатьох американських та іноземних університетів. Американською економічною асоціацією нагороджений медаллю імені Дж.-Б. Кларка (1951).

У другій половині XX ст. при Чиказькому університеті утворилася школа економістів-ринковиків, які відстоювали неокласичні погляди, хоча незаперечними на той час вважалися ідеї кейнсіанського напряму. Але вже наприкінці 60-х — на початку 70-х років під впливом кризових процесів у світовому господарстві кейнсіанці почали уступати свої позиції. Світова економічна криза середини 70-х років супроводжувалася некерованою, "галопуючою" інфляцією. Необхідна була програма виходу із цієї ситуації. Так, М. Фрідман, спираючись на свою теорію грошей, запропонував жорстку програму подолання інфляції. Його концепція увійшла в історію економічної науки під назвою "монетаризм".

Монетаризм (англ. monetary — грошовий) — економічна школа, яка акцентує увагу на змінах у кількості грошей, що перебувають в обігу, як визначальній функції цін, доходів і зайнятості.

У своєму розвитку монетарна концепція М. Фрідмана пройшла кілька етапів.

І етап (50-ті роки). На цьому етапі було розроблено теорію перманентного (постійного, безперервного) доходу. Учений виходить з того, що вимірюваний дохід і вимірюване споживання складаються з перманентного і тимчасового (випадкового) компонентів. Перманентний дохід дохід, який споживач сподівається отримати впродовж життя. Його величина залежить від горизонту споживання (мінімального часового інтервалу), впродовж якого дохід залишається на незмінному рівні; величини нагромадженого капіталу; місця проживання, віку, професії, освіти, раси та національності.

Вам будет интересно - Реферат: Феноменология анализа финансовой устойчивости коммерческого банка

Тимчасовий, або випадковий дохід, на його думку, відображає вплив усіх факторів, які людина відносить до випадкових, хоча вони можуть бути передбаченими результатами дії таких сил, як циклічні зміни в діловій активності. Джерела тимчасового доходу найрізноманітніші: від неочікуваної спадщини до виграшу в карти. При цьому М. Фрідман наголошує на непередбачуваності, несподіваності при отриманні тимчасового доходу: тільки у такому разі цей тип доходу не зможе серйозно вплинути на довгострокову споживчу поведінку. Важливим у теорії перманентного доходу є твердження, що тимчасовий компонент доходу не впливає на споживання. Вчений вважає, що увесь отриманий тимчасовий дохід йде на заощадження, а рівень довгострокового споживання визначається перманентним доходом. Оскільки споживання ґрунтується на очікуваному на тривалу перспективу рівні доходу, то на нього впливають і такі фактори, як рівень довгострокової відсоткової ставки, величина нагромадженого капіталу, смаки споживача. Величина перманентного споживання виражається формулою:

Cp = k ( i , w , и) Yp , (а)


де Ср — перманентне споживання;

і — рівень довгострокової відсоткової ставки;

Похожий материал - Реферат: Управління вхідними і вихіними грошовими потоками їх характеристика. Планування грошовими потоками

w — величина нагромадженого капіталу;

и — смаки і переваги споживача;

Yp — рівень перманентного доходу;

k — коефіцієнт кореляції.

К-во Просмотров: 25